1. ЗАМОК
Сучасний Клевань пов'язують з літописною Коливанню, що згадується під 1113 роком, - містечко неодноразово зазнавало руйнувань під час ворожих нападів. Та найбільших збитків Коливань зазнала у 1652 році, коли її дощенту спалили татари. Щоб прискорити відбудову зруйнованого містечка, власники, князі Чарторийські, звернулися до короля з проханням надати Клеваню Магдебурзьке право. Поселення отримало такий привілей у 1654 році, з правом користуватися печаткою із зображенням архангела св. Михайла як захисника міста. У середині XV століття пустище Клевань надано князям Свидригайлом Михайлові Чарторийському, внуку князя Василя, котрий близько 1475 року розпочав тут будівництво замку та осадив містечко під назвою Клевань. Князь Радзивіл з Олики подав у суд на Чарторийського за те, що останній побудував замок на городищі, яке належить йому. Судова справа затягнулася. Тоді Чарторийський будує місто в Більові, яке, за проханням князя, отримало в 1516 році Магдебурзьке право. Судова тяганина закінчилась в 1555 році. Радзивіл поступився, віддав свої права на городище за 1000 злотих. В 1629 - 1630 роках в замку розташувався шпиталь, а в 1632 році Миколай Юрійович відреставрував його і віддав єзуїтській колегії. У 1817 році князь Костянтин почав перебудову замку, де розташували повітове училище, якому передали бібліотеку Чарторийських. При училищі було відкрито фізичний і мінеральний кабінети, ботанічний сад. Тадей Чацький заснував тут шестикласне училище, яке згодом, в 1834 році, переведено у місто Луцьк, а в замок з останнього була переведена гімназія. Лише у 1836 році, на прохання князя Любомирського, Клеванська гімназія перебралась у місто Рівне, і замок став знову пусткою. У 1842 році його купило удільне відомство, а 13 липня 1878 року сюди перевели з Дерманя духовне училище, яке знаходилося там до 1915 року. В 1916-1918 роках містечко Клевань перебувало у прифронтовій зоні. В замку розташувався ветеринарний евакопункт 11 армії Південно-Західного фронту. З 1918 по 1925 роки спорожнілі приміщення зайняли ті, яким ніде було жити. Наступні десять років тут працювала семикласна школа. В 1935 році в замку розмістили школу-інтернат для дітей-сиріт. З 1939 по 1953 рік - спершу каральні органи німецької окупаційної служби, потім - пересильний пункт НКВС. А з 1953 року до кінця 70-их в замку навчаються учні школи механізації, далі - лікувально-трудовий профілакторій. З 1988 року замок спорожнів, тепер це місце для реставраторів та шукачів пригод. Див.також: ЗАМОК Клевань II з'являється у кінці XIX ст як залізничний вузол. Значна частина жителів цього району Клеваня є нащадками переселенців часів сталінського переселення з прикордонної з Польщею смуги. Поблизу Клеваня І розташоване село Дерев'яне, що, можливо, має свою назву від племені деревлян, яких оселив там один із пересопницьких князів. Починаючи з 1448 року належало родині Чарторійських: Михайлу, Юрію і т. п. 2. ЦЕРКВА Побудована у 1777 році на кошти Адама Чарторийського. Дзвіниця збудована у 1844 році. У 1915 році сильно зруйнована снарядом (розбито іконостас, обвалилася стеля з північного боку). Неподалік від церкви була братська могила часів Брусиловського прориву. Зовсім недавно, коли проводили газ через територію церкви, знайшли жахливе поховання сталінських часів - прикопані трупи десь на глибині 70 см. За експертизою це були молоді люди, що загинули від кулі в потилицю. Було приблизно 30 кістяків людей. Невідомо, хто це - жертви НКВС, фашистів чи поляків. Ці останки також перепоховані неподалік від храму. В 1991 році в церкві побував блаженніший Філарет, митрополит Київський і всієї України. Відвідував церкву і патріарх Всія Русі Алексій II. 3. ЛЕГЕНДИ І ПЕРЕКАЗИ Безодня. Під час нападу татар люди зібралися до церкви, шукаючи порятунку. Але коли татари приступили ближче, люди у безнадії почали співати гімни, і церква пішла під землю. На цьому місці тепер є джерело („Безодня"), вода в якій не замерзає навіть узимку, а учні кажуть, що іноді під водою бачать золоті проблиски ніби золотого хреста на куполі. „Замуроване кохання". Поетична легенда описана в книзі В. Марценковського: князь Чарторийський наказав замурувати в стіні замку дівчину Оксану, що не відповідала йому взаємністю, та її коханого Василя. В поемі В. Марценковського ‘Замурована пам'ять’ розповідається, як князь Чарторийський будував цегляний костел, зруйнувавши для цього відомий православний монастир Різдва Пресвятої Богородиці біля Пересопниці та с Білів. До речі, точне місцезнаходження монастиря не відоме, бо археологічні розкопки нічого не дали. |
|